Час – це тканина, з якої зіткане життя. Він невблаганний. Забирає за межі людського буття найдорожчих. Але ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ – вічна. Вічною є пам’ять у серцях тих, хто знав Марковську Ларису Борисівну - колишнього директора Кам’янець-Подільської десятої школи, учителя з великої літери.4 лютого 2013 року їй виповнилося б 90.
Усі, хто знайомий з Ларисою Борисівною, вдячні долі, яка подарувала можливість бути поруч з цією світлою людиною, талановитою, творчою, щедрою душею, закоханою у свою професію.
Про вчителя сказано багато, але найвлучнішими для особистості нашої Лариси Борисівни є слова Симона Соловейчика:
Он артист, но его слушатели и зрители не аплодируют ему.
Он – скульптор, но его труда никто не видит.
Он – врач, но пациенты далеко не всегда хотят лечиться.
Где же ему взять силы для каждодневного вдохновения?
Только в самом себе, только в сознании величия своего дела.
Публікації
